| Jabberheads: боятися нам нічого. Ексклюзивне інтерв’ю нашому порталу. |
|
|
| Написав Єжі Рудь | |
| 21.05.2008 | |
Останнім часом довелося читати на різноманітних форумах, що українській музиці не вистачає нової хвилі, і що вона ніяк не може вислизнути з пост совкової естради. Не погодитися з цією думкою я не можу, бо в країні по пальцям можна перелічити гурти, що грають indie-rock, а new wave, post-punk і, особливо, post-rock, здається, до нашої країни взагалі ще не дійшли. Тому ви можете розділити моє здивування, коли на одному з музичних форумів я випадково натрапив на Jabberheads. Вже перша пісня з офіційного сайту вразила мене настільки, що захотілося взнати про них ще. Після кількагодинних пошуків натрапив на інформацією, що гурт – проект екс-гітариста „Вій” Костянтина Кондрашина. А враховуючи те, що музика Вій та Jabberheads – діаметрально протилежні полюси, то дуже закортіло поспілкуватися, як він до такого життя прийшов. Костя радісно відкликнувся на цю пропозицію, залишивши номер телефону, і вже через кілька днів в назначений час, ми зустрілися в затишному літньому кафе з ним та вокалісткою – Юлею
- Розкажіть, як виникла ідея зібрати гурт? - До якого б ви жанру віднесли Jabberheads? Костя: Чесно кажучи, я взагалі проти риторики щодо жанрів. Ми граємо „музику, що нам подобається”. Я, звичайно, не виключаю, що найближчим часом нас якось „обізвуть”, наліпивши якогось штампа. Але самим тим займатися – Боже збав. - Паління не заважає? - У вас наразі є повноцінний демо-альбом Short Stories. Яким вбачаєте його подальшу долю?
Костя: Ні. Коли я грав у „Вій” – у нас теж були чорні смуги. Приходилося грати в страшних кабаках. Для трьох-чотирьох чоловік у залі. І коли хоч один починав постукувати ногою по підлозі – то було велике щастя. Тож боятися нам нічого.
- А яке майбутнє ви окреслюєте для проекту? Костя: Важко поки про те говорити. Будемо працювати над собою і шукати свого слухача. І виступати. Хоча, мушу сказати, набагато приємніше то було б робити на open-air’ах, бо до маленьких клубів у мене ще з „Вій” свою, особиста неприязнь. Сайт гурту: jabberheadsband.com/ |
| < Попередня | Наступна > |
|---|





Останнім часом довелося читати на різноманітних форумах, що українській музиці не вистачає нової хвилі, і що вона ніяк не може вислизнути з пост совкової естради. Не погодитися з цією думкою я не можу, бо в країні по пальцям можна перелічити гурти, що грають indie-rock, а new wave, post-punk і, особливо, post-rock, здається, до нашої країни взагалі ще не дійшли. Тому ви можете розділити моє здивування, коли на одному з музичних форумів я випадково натрапив на Jabberheads. Вже перша пісня з офіційного сайту вразила мене настільки, що захотілося взнати про них ще. Після кількагодинних пошуків натрапив на інформацією, що гурт – проект екс-гітариста „Вій” Костянтина Кондрашина. А враховуючи те, що музика Вій та Jabberheads – діаметрально протилежні полюси, то дуже закортіло поспілкуватися, як він до такого життя прийшов. Костя радісно відкликнувся на цю пропозицію, залишивши номер телефону, і вже через кілька днів в назначений час, ми зустрілися в затишному літньому кафе з ним та вокалісткою – Юлею



