Романів на поличках книжкових крамниць та розкладках валяється зараз багато, всі яскраві так само як і всі неукраїнськи. Аж тут видавництво Фоліо взялося видавати міський молодіжний роман українських авторів. Одні з перших книжок серії Графіті презентували в формі PUNK TOR'у.

До чого тут музичний сайт

Ні справа не в тому, що в сучасній українській літературі становище ще більш безнадійне ніж в музиці. В одного з романів музична назва, а в іншого - авторка.

Сергій Жадан презентував роман Депеш Мод а Ірена Карпа 50 хвилин трави та колоніальний неполіткоректний роман Фройд би плакав.

Презентували в Харкові, Львові, Дніпропетровську, Чернівцях, Івано-Франківську та Москві. До речі, незважаючи на неприродньо-мирну та ввічливу поведінку Ірени Карпи на презентації власних романів, росіяни все одно зробили висновок Какая-та злобная і нєпанятная......що ж умом Росію нє панять чи як там вони про себе кажуть.

В києві презентували тричі у Києво Могилянській Академії, в книгарні Знання та у книжковій кав'ярні Бабуїн.

Власне бабуїнівська презентація була найнасиченішою, бо завершувалася концертом та зібрала купу різноманітних людей. Читачі залучалися до музичної творчості, а слухачі до літератури.  І всім було цікаво. Тільки от Жадан почитав уривки з Депеш Мод, зірвав оплески та загадково зник. Карпа натомість багато спілкувалася,  часто перевдягалася, запрягла молодшу сестру читати вголос Полювання у Гельсинки та Фройд би плакав. Між іншим, до останнього  мається спеціальний відео ряд, а саме кліп на пісню Обернися змонтований Олегом Артимом по матеріалах Карпиних азійських подорожей. Його теж показали, що правда видно було погано бо здалеку, а чутно ще гірше. Проте виконання пісні вживу повною мірою компенсувало ці недоліки. І дарма Ірена бідкалася на захриплий голос, а постійні відвідувачі Бабуїну на традиційні проблеми зі звуком. Їх завжди цікаво слухати, до того ж і виступають Фактично Самі не так часто. Тож почали із лірики з Lo-Fi Travmy'в а закінчили, як і обіцяли похабєнью. Напевно тому й не вийшло в них тихо-мирно по-тріпхоповому хоч із віолончелісткою замість гітариста грали. Особливо це пісень з Курва Кам Бек стосується, якими закінчували виступ. Артим, маючи вільні від гітари руки (бо пальці зламав, у гіпсі був) та голову, виконував чоловічу партію пісні Сашахуй що до цього вживу ще здається, ніхто не чув. Почули - колоритно. Власне все інше також - абсолютна адекватність звуку, сценічної поведінки та зовнішнього вигляду. Шкода, не всі ще це чули. Курва Кам Бек скоро вийде, а 50 хвилин трави та Фройд би плакав вже є у книгарнях (якщо ще не розібрали). Хто не чув - слухайте, хто не читав - читайте - в усіх творах, як каже сама Карпа, перевірено. Сопель нема.