Другий день Екстріммьюзік привабив до себе значно більше публіки, ніж перший. Можливо, видалась гарна погода, що сприяла міграціям молоді. Можливо, усі раптом схаменулися, що другий день - це останній день і такого щастя вони ще рік не побачать...

Є ще такий варіант.

(діалог - я та невідома дівчина - на вулиці під час виступу Станції Мир)

- Ти часом не знаєш, Кірпічі скоро виступатимуть

- Ну, думаю останніми... А що

- Та я задралась вже різну пургу терпіти...

- Мммм... Станція Мир, здається, непогані. А наступні Борщ, дуже раджу піти пострибати.

- Спробую

- Чи піди пива попий за поворотом, раз вже так нудно

- Та я вже і пива, і коньяку попила...

Думаю, дівчина, що попила і пива, і коньяку, була не єдина у своєму прагненні побачити Кірпічі. Щодо мене, то я прийшла на Борщ, на живий виступ якого мені вдалось НЕ потрапити вже разів п'ять. Але не Борщем єдиним сита людина - у списку значилось ще доста команд...

Шоу почалось ще задовго до початку на проїжжій частині біля Лаври живописно стикнулись два автомобілі. Причому власник одного з них живописно наставив пушку на першого, потім хтось когось відкопав, приїхала міліція, яка нас усіх бєрєжот. Отже, завтикати до початку виступу було у що. А ще молодь не полишала улюблений ларьок з пивом - та й погода прогулянкам сприяла.

Вже точно не скажу, о котрій почалось, але - зізнаюсь чесно - дві перших команди я злісно провтикала. Тобто прийшла, подивилась і пішла спілкуватись з друзями.

Щодо Блюденсу (які, до речі, розпочинали програму вечора), то я побачила хлопчика, співаючого висорим плаксивим голосом і втекла. Хоча, здається, там і без мене фанатіючих дівчат вистачало...

Шкода, що під час виступу сербських пацанів Ska Ringispil мене теж кудись потягли. Бо в мережі я наколупа доста схвальних відгуків, шкода, що не все довелось розібрати, бо усі відгуки були написані виключно сербською. По-моєму, публіка сприймала позитивно, ну - як мінімум - з цікавістю. У ска я не дуплю ніфіга , а - як мені здалось за назвою - це має бути ска. Ну, що б воно там не було, звучало непогано.

Особливо активно нарід почав підтягуватись на Станцію Мир (може, вже встигли напитись, а може назва більш-менш знайома). Частина публіки їх вже неодноразово чула, навіть слова дружньо підспівувала. Але мені після каверу на Іванушек-дурнів з їх гітом Тучі, танцювати несподівано розхотілось...

Коли почав виступати Борщ, я стояла у довжелезній черзі в туалеті (що ж, деякі провели в реструм більшість фестивального часу, оцінюючи гурти ЗВІДТИ. Залежить, звісно, від кількості випитого пива). Тому три пісні пропустила - за цей час публіку встигло остаточно понести, особливо у слем-рух. Я вже точно не скажу, чим там займались під сценою і як там штовхались, але заляпати мене чиєюсь кровякою встигли (сподіваюсь, це не мені часом розбили голову)

Довгоочикувані Кірпічі виступали досить мляво, або ж це публіка надто спокійнор реагувала... Карочє, дочекатись кінця мені так і не вдалось - бо у 44 вже починався виступ гурту Люк. Кілька разів зауважила, що серед піплу на ХЗМізмі траплявся Сан. Ходив та дивився на все байдужим поглядом. А чутки про виступ 5ніцци ходили і бродили. Проте, її так і не було. Не скажу, що засмутилась.