15 березня 2003 року у клубі "Бабуїн" відбувся арт-вечір за участю групи "Над землей".

Як би там не було, вони повернулись — несподівано, але вчасно. За довгий період мовчанки вони не змінили своєму музичному стилеві — їх музика така ж меланхолійна. Памятається, як років 5 (якщо не 6) тому, активно розкручувалась одноіменна до групи пісенька. Не дивно, що вони її співають і досі.
За настроями інші пісні досить таки подібні. Солістка поводдить себе абсолютно розкуто: протягом усього виступу вона рухається екстатично, а безжалісно зім\'яті у її долоні підсніжники падають на підлогу… Догорають свічі, розставлені по фортепіано.
І все ж, попри те, що група виробила суто свій стиль і манеру виконання, їм не вистачає якоїсь родзинки. Тексти абсолютно не запам'ятовуються. А музикa залишає меланхолійний осад.
Напевно, так відчуваєш себе, літаючи над землею. Хоча… не перевіряла, то ж стверджувати не берусь.