Діалог перед входом у клуб "44":
- Хочу на концерт, а на шару не пускають...
- То й що? Ну, 5nizzа, ну, група, ну, співає...
- То, може, таким чином взагалі нікуди не
ходити й нічого не слухати ?!!

Андрій Запорожець (він же Sun Санич, але не відомо, чому саме Запорожець, а не Харківчанин :) та Сергій Бабкін (він же ОтєцРодНой) - двійко парубійків, про яких ще півроку тому не чули не те, що в Москві, а, напевно, і в Харкові. Хоча ні. Саме в Харкові їх і чули, але в основному завдяки спільній діяльності половини 5nizz'и з формацією Люк. Обидва проекти відрізняються насамперед кількісним складом, а відповідно, й звучанням. Але не будемо зараз грати в гру "Знайди 10 відмінностей". Ліпше поговоримо про 5nizzу.
Їхні вокально-інструментальні експерименти переважно нагадують первісні видобування звуків - є щось африканське у них. Може, саме тому (завдяки тезі \"Всі ми родичі, бо пішли від одного\") їхня творчість є близькою кожному з нас. Але як не можна сказати, що їхня музика розрахована на широку масовість, так не підтвердиш і їхню цілковиту гурманність. Хоча лише гурмани від музики є найбільш обізнаними у їхній творчості (на даний момент) і навіть без особливої реклами їм нічого не завадить з\'явитись на концерт. Єдине, якби ж ці концерти відбувалися частіше й ширше (хоча дует здається нібито камерним - насправді, клубного простору для нього, ой, як мало!).
Столиzzю 5nizzа нарешті ощасливила у дуже символічний деньок: п'ятницю, та ще й 13-го числа червня місяця 2003 р., у арт-клубі "44"(вул.. Хрещатик, 44).
Що й казати, ажіотаж був страшенний і не всі бажаючі змогли потрапити., адже приміщення клубу не гумове. Але хто палко цього прагнув, проникав до клубу легальними й нелегальними шляхами (серед присутніх був зафіксований і палкий шанувальник п'ятничної творчості Святослав Вакарчук, який босим витанцьовував на спеціально виділеному для нього VIP-диванчику). Але що найцікавіше - вся чисельна публіка ПІДСПІВУВАЛА В ОДИН ГОЛОС за двома парубками. Оце, я розумію, Талант!(Закралась підозра: чи не володіють вони, часом, гетеросугестією?!.). Не думаю, що тільки через щільне Шумове (соліст \"W.K.?\"- прим.авт.) опікунство, їх знають. Адже... хто захоче - дізнається сам. А хто дізнається - сам захоче! І, без сумнівів, нехай їхня феноменальність є утаємниченою (принаймні,для мене) - актуальність залишається незаперечною.
А вечір, хоч і 5nizzа 13-го, видався напрочуд вдалим.

P.S. Наступного дня після концерту мене потягнуло у магазинчик з пресою (журналістський нюх завжди приводить мене у потрібне місце). І думаєте, на що я там натрапила? На російський журнал "ОМ" з... правильно, на обкладинці - наші харківські герої 5nizzа. Поки я перечитала всю довжелезну статтю, продавці на мене дивились уже трикутними очима. Сам "ОМ" дивується тому, ЯК група (та ще й українська!), про яку півроку тому ще ніхто й гадки не мав, спочатку потрапляє до них у рубрику "Нові обличчя", а вже в наступному номері опиняється на обкладинці (!!!).

Отакі ми талановиті.
Знай наших, виходить!