Чат зі сполученням Донецьк – Київ.

  Дзвінка: Роллікси цими вихідними будуть у Києві.

  Квітослава: Як і ти...

  Віра: Треба усім нам здибатись.

  Дзвінка: Треба!

Через день у Києві.

  Дзвінка (по телефону): Алло! Привіт! Це Дзвінка з сайту Фа Дієз.

  Діма: А я Діма з групи Роллікс.

  Дзвінка: Дуже приємно.

  Діма: Взаємно.

  Дзвінка: Будемо вас допитувати. Треба здибатись! Страшно вже?

  Діма: Треба. А де?

  Дзвінка: Пропоную на виході зі ст.м. Золоті Ворота.

  Діма: Добре. Я буду у синьому реглані. З двома кремезними хлопцями.

  Дзвінка: А я буду в штанях з вишитими дзвіночками. З двома симпатичними дівчатами. Що ж. До зустрічі!

  Діма: Побачимось!

Дзвени слава, Квітослава і Віра, піднімаючись ескалатором на ст.м. Золоті Ворота.

  Віра: Цікаво, вони вже там?

  Дзвінка: Якщо будуть бити, розбігаємось в різні боки.

  Віра: Та за що їм нас бити?

  Квітослава: Я хвилююсь. Це ж перше інтерв'ю для нашого сайту.

  Віра: Ага.

  Дзвінка: Приїхали!

  Квітослава: Що, зовсім?

  Віра: А їх нема.

  Квітослава (наспівуючи): "І нема-нема-нема. І вже не буде..."

  Дзвінка (приставляючи долоню до лоба): Агааа, a ось і 2 кремезні хлопці з Дімою у синьому реглані.

  Діма: (підходить перший, тисне усім нам ручки): Привіт, я Діма!

  Дзвінка: Дзвінка.

  Квітослава: Таня.

  Віра: Віра.

  Андрій: А я Андрій.

  Дзвінка: Дзвінка.

  Квітослава: Таня.

  Віра: Віра.

  Влад: А я Влад. Тільки я в гастроном.

  Дзвінка та Квітослава (подумки): друг ансамбля...

  Віра (подумки): Добре, що не в аптеку...

  Дзвінка (вголос): "Ти потрібен сім'ї, то ж повертайся додому!" Пропоную виповзти на сонечко...

  Діма: Пішли.

  Всі струнким рядочком попрямували в напрямку сонячних місць. Вмостились на лавочку і... почали мирну бесіду.

Дзвінка: навіщо в Києві? Чьо Ви зараз реалізовуєте?

  Діма: Навіщо ми в Києві? Андрій тут вчиться. Він сам про себе розкаже. А я сьогодні тут, щоб дописати дві наші пісні. Сподіваюся, за вихідні ми це зробимо.

  Дзвінка: А що за пісні? Розкажи тим, хто не знає, мені наприклад.

  Діма: Пісні... ну, я не знаю, як про них можна сказати.

  Андрій: Ми записували їх раніше. А зараз переробляємо. Щоб була належна якість і все таке інше.

  Діма: Ну, да. Те, що в Херсоні ми записували, було не дуже якісне, тому ми поговорили із Сашком (Положинським - прим.) про все - він запропонував у пацанів - на студії "Фактично самих" прописати ці пісні, щоб зробити кращу якість. От. Вони дуже відрізняються від тієї ж Мікрoff/onної перевірки. Це поки все, що можна про них сказати.

  Дзвінка: А чьо нового пишеться?

  Діма: Поки що нічого, тому що спочатку ми запишемо ці пісні, адже все це витікає в нормальні гроші, яких ми поки що не маємо.

  Будуть гроші – будуть і пісні.

  Дзвінка: Ну, ясно. А маєте якісь нереалізовані ідеї?

  Діма: Ідеї нереалізовані? Да, є. Багато.

  Андрій: Ми повністю зі стилем, в якому будемо грати не опреділились.

  Діма: Не визначилися

  Андрій: А, яка різниця – я взагалі з Херсона і це російськомовне місто.

  Дзвінка: Та в мене теж російсько мовне – я з Донецька

  Андрій: ну так давайте балакати російською.

  Дзвінка: Нє, не треба російською балакати.

  Андрій: Тяжко буде перекладати на сайт?

  Дзвінка: Та нормально буде перекладати. Просто ви видійшли від теми.

  Андрій: Ми справді ще не визначилися зі стилем в якому будемо грати. У нас є зовсім різні наробки: і реггі,і хард-кор – такий справжній, і хіп-хоп.

  Дзвінка: А до якого стилю більше тягне?

  Діма: Андрій раніше гнав по репу, а я його просто переконав, що хард-кор – це круто.

  Андрій: Взагалі до того, як я почав слухати хіп-хоп, я слухав джангл, драм-енд-бейс, а тоді перейшов до хіп-хопу. Коли з Дімою спілкувалися, він мене підсаджував на хард-кор. Мабуть, це треба називати "реп-корд"

  Дзвінка: А що стосовно роботи з Тартаком. Важко було працювати?

  Діма та Андрій (в один голос): Нє.

  Діма: Зовсім не важко. Особливо приємно, що пацани – справжні музиканти, професіонали і це відчутно. Як вони працюють у студії; як САМ Сашко працює – він нас дуже здивував: дуже розкуто – це додало нам стимулу до того, щоб працювати так, як він.

  Дзвінка: Тобто, це вас підштовхує до подальшої плідної роботи.

  Діма: Звісно! Можна брати з когось приклад.

  Дзвінка: Добре, на цьому дякуємо. Не будемо вас відволікати.

Дзвінка, Квітослава і Віра, повертаючись до метро:

  Квітослава: Влад так і не повернувся.

  Дзвінка: Мабуть, остаточно злякався.

  Віра: Ну, це ж допит.

  Квітослава: Вони такі сором'язливі...

  Віра: Зовсім як ми.

  Дзвінка: Bиявляється, треба було вигадувати наводящіє вопроси.

  Квітослава: Нічого, колись ми із ними станемо відо-омими, попу-ля-арними.

  Дзвінка: І тоді ВОНИ нас будуть допитувати.

  Віра: Розмріялись! Ану верніться на землю!!!

  Дзвенислава з Квітославою повільно спускаються з хмар (пoдумки, звісно). Прямо Вірі на голову.

  Віра: А-А-А-А-А!!!Що за щастя на мою голову?!