Ранок 24 вересня примусив замислитися над проблемами незалежності країни в цілому та особистостей окремо. Здавалося, що незалежність у глобальному розумінні (тобто не лише країни) досить розмите та декларативне явище. Тому вирішили попитати деяких особистостей.

  Ми озброїлися:

  Термос ємністю 1л - 1шт

  Чай чорний, гарячий, без цукру (бо то ж біла смерть) - 1л

  Диктофон з касетою - 1шт

  Батарейки, що прагнуть сісти - 2шт

  Задавали 2 питання "чаю хочеш?" та "від чого ти залежиш?". Оскільки від своїх природних бажань людина як не як, а залежна, то від чаю та наших питань ніхто майже не відмовлявся. Отже...

Віталік Кириченко (НУМЕР482):

  Від своєї сутності, від своєї дурості. Я залежний від... а-а-а... від бажань свого тіла. І це мені дуже не подобається.

Андрій Хливнюк (Графіт):

  Від тіла. Ну, здається, і все. А взагалі "залежний" - це як погано, чи це, як гарно. Я залежний від родичів, але тут я скоріше більше вдячний ніж залежний. Ну, от що ти маєш на увазі?

  - а як ти сам це слово розцінюєш?

  Я незалежний, блін, як Україна!

Ігор Пелих:

  від себе! Ха-ха-ха!

  - а глобальніше?

  Сімя, гроші, друзі, робота... А! Сигарети, ха-ха-ха!

Сєня (в той день - Скрябін):

  Зараз я від Карпат залежний. Оце поїду наступного разу туди вже не сам, а наберу купу друзів. Та, як ми облазили там десь 30-ти кілометрову зону, то наступного разу ми облазимо.

Сашко Положинський (Тартак):

  без музики не можу... ну зрозуміло, що без їжі, без пиття, без дихання. Без відпочинку не можу, без сексу. Все!