Слава прийшла до Бека Хенсена (Beck Hansen) в далекому 1994 році, коли він випустив свій перший сингл «Loser», який миттєво почали транслювати майже на всіх альтернативних радіостанціях Америки, започаткувавши таким чином нову культуру, що змінила indie-rock – junk-culture («junk» - сміття – прим. автора). Через деякий час ним зацікавились великі студії звукозапису.

Втім, це аж ніяк не відобразилось на музиці Бека, якій притаманна постійна тяга до експериментів, вражаюче різноманіття репертуару, така собі суміш з музики кантрі, хіп-хопу, психоделіки та панк-року. Хенсен сформував свій власний стиль у музиці, а робити ремікси на його пісні не гребують такі легенди, як Dust Brothers, які писали саундтрек до культового «Бійцівського клубу», Найджел Годрич з Radiohead, Джек Вайт (The White Stripes) і навіть Beastie Boys.

Випустивши в 2005 році платівку «Guero», Бек не раз в інтерв’ю зізнавався, що трохи вичерпав себе. Дійсно, весь наступний рік він здебільшого випускав ремікси з вищезазначеними музикантами (і не тільки), а також різноманітні «limited edition» свого ж альбому «Odelay», який вийшов ще в 96-му році. Та буквально кілька днів тому «божевільний геній», як не раз називали Бека критики, розродився новою платівкою - «Modern Guilt».

Свіжий альбом від шведських пост-металістів, що почали свою історію з хардкор команди «Eclipse».

Після перших альбомів «The Beyond»(2003) і «Salvation»(2004), які були прийняті публікою на «ура», послідував "Somewhere Along The Highway" (2006), в якому фанати трохи розчарувалися, внаслідок відсутності щільного звуку, властивого попереднім альбомам.

Історія замовчує, чи дійшли ці тенденції серед шанувальників до самих учасників, але цього року вони розродилися свіжим альбомом, який сповна реабілітує гурт. Саунд не те щоб дуже потужний, але дуже різноманітний – тут і духові, і народні інструменти, і велика кількість якісних семплів, потужний, грубий вокал – все-ж таки дає про себе знати те, що у складі групи 8 чоловік. Альбом дуже приємний і емоційний, пісні – повільні, в'язкі як плавлена карамель.

Незрозуміло, чому деякі скептики постійно порівнюють Cult of Luna з Neurosis – в обох гуртів абсолютно різна музична атмосфера, та і після цього альбому, на мій погляд, меломанів, які забажають порівняти ці колективи, стане набагато менше.

Багато критиків, доречи, готують цьому альбому звання «реліз року» в даному напрямі.